Інкотермс це - міжнародні торговельні терміни в форматі словника, International Commercial Terms. Метою Інкотермс є однозначні тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. В результаті їх використання, можна значно скоротити невизначеність інтерпретації торгових термінів в різних країнах так як сторони, що укладають контракт, часто бувають незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країні торгового партнера, а це в підсумку може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів.

Хто коли і чому придумав і створив Інкотермс?

З моменту свого заснування в 1919 році міжнародна торгова палата сприяла міжнародній торгівлі. У 1936 міжнародною торговельною палатою ICC, був опублікований звід міжнародних правил "Інкотермс 1936" для точного визначення торгових термінів. Це було зроблено для усунення можливих складнощів описаних вище.

Поправки і доповнення були видані в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990., 2000., 2010 роках для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі. Міжнародні торгові терміни являють собою стандартні умови договорів міжнародної купівлі-продажу, які визначені заздалегідь у міжнародному визнаному документі, зокрема, використовуються в стандартному контракті купівлі-продажу, розробленому Міжнародною торговою палатою.

У зв'язку зі святкуванням свого 100-річчя міжнародна торгова палата з радістю повідомляє про підготовку і публікації нового Інкотермс^® 2020. Це новітнє видання правил, допоможе підготувати бізнес до наступного сторіччя світової торгівлі. Але в цій статті ми будемо розглядати видання Інкотермс 2010 року.

Основними принципами закладеними в термінах Інкотермс є

1. Розподіл між продавцем і покупцем транспортних витрат з доставки товару, тобто визначення, які витрати і до яких пір несе продавець, і які, починаючи з якого моменту, покупець.
2. Момент переходу з продавця на покупця ризиків (відповідальності) за пошкодження, втрати або випадкової загибелі вантажу.
3. Визначення дати поставки товару, тобто визначення моменту фактичної передачі продавцем товару в розпорядження покупця або його представника.

Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом товари тут маються на увазі "матеріальні речі", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення).

За рамками Інкотермс залишаються правила переходу права власності з продавця на покупця, а також наслідки невиконання сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів, включаючи підстави звільнення сторін від відповідальності, що регламентується нормами застосовного права або Віденською конвенцією. Структура термінів сформована в послідовності наростання обсягу обов'язків продавця щодо базисних умов поставки.

Ключовою умовою застосування Інкотермс: є те що регулювання моменту переходу права власності має бути врегульовано в контракті окремо, важливо, щоб з переходом права власності збігався перехід до покупця ризику випадкової загибелі або ризику пошкодження товару.

Інкотермс регламентує тільки з відносинами між продавцями і покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більш того, тільки в певних аспектах. У той час, як експортерам і імпортерам важливо враховувати фактичні відносини між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної угоди продажу - де необхідний не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування.

Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Слід підкреслити, що Інкотермс не призначений для заміни умов договору, необхідних для повного договору купівлі - продажу або за допомогою включення нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов.

Інкотермс не регламентує наслідки порушення договору і звільнення від відповідальності внаслідок різних перешкод, ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі - продажу та відповідними законами. Інкотермс споконвічно завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для поставки через національні кордони.

Інкотремс не є міжнародним договором. Але в разі посилання на базис поставки Інкотремс в договорі, різні органи держави, перш за все митні, а також державні суди, які розглядають зовнішньоекономічні спори, зобов'язані враховувати положення Інкотремс.

У деяких країнах Інкотремс має силу закону і особливо важливо це при укладання договорів на поставку з резидентами цих країн, в частині визначення застосовуваного права до угоди. Наприклад, при укладенні контракту на поставку товару між Російською компанією і Українською компанією при визначенні застосовного права - право України, то Інкотремс підлягає обов'язковому застосуванню навіть у випадку, коли це спеціально не обумовлено в контракті. Тому, уклавши угоду з партнерами з даних країн і не бажаючи керуватися Інкотремс, слід спеціально обумовити дану обставину.

При виборі того чи іншого базису поставки необхідно строго дотримуватися термінології Інкотремс. Краще конкретний термін вказувати на англійській мові. Застосовуючи той чи інший термін, необхідно вказувати конкретний географічний пункт (а іноді і точне місце як наприклад в разі поставки при базисі EXW), В якому продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з транспортування вантажу, несення ризику випадкової загибелі або псування товару і т.д.

Обов'язково посилатися на редакцію Інкотремс. Укладаючи зовнішньоекономічний контракт, необхідно чітко визначати деталі базисного умови поставки. Таким чином перш ніж вказати в контракті базис поставки наприклад FOB, Необхідно ретельно вивчити звичаї порту, зазначеного в базисі, договір фрахтування, з метою точного розподілу витрат між покупцем і продавцем. Все базиси поставки, що вимагають від продавця забезпечення страхування, в разі настання страхових випадків покриваються страховиками на мінімальних умовах (вартість товару + 10%).

Бувають випадки коли сторони помилково використовують терміни, призначені також для перевезення товарів морем, коли передбачається інший вид транспорту. Це може поставити продавця в положення, коли він не може виконати своє зобов'язання щодо надання покупцю відповідного документа (наприклад, коносамент, морську накладну або електронний еквівалент). Для цього у преамбулі до кожного терміна вказується, чи можна використовувати його для всіх видів транспорту або тільки для перевезення морем.

Бортовий коносамент є єдиним прийнятним документом, який може надавати продавець відповідно до термінів CFR и CIF. Коносамент виконує три важливі функції:

• Доказ поставки товару на борт судна;
• Свідоцтво договору перевезення;
• Засіб передачі прав на товар у дорозі іншій стороні шляхом передачі їй документа.

Інші транспортні документи, крім коносамента, будуть виконувати перші дві зазначені функції, але не матимуть впливу на процес доставки товару в місце призначення або давати можливість покупцеві продавати транзитний товар за допомогою передачі документів його покупцеві. Замість цього інші транспортні документи будуть називати сторону, що має право на отримання товару в місці призначення. Той факт, що володіння коносаментом необхідно для одержання товарів від перевізника в місці призначення, особливо ускладнює його заміну електронним документом.

Зазвичай видається кілька оригіналів коносамента, звичайно, дуже важливо, щоб покупець або банк, який діє відповідно до його інструкцій при оплаті продавцю, було забезпечено передачу продавцем всіх оригіналів ( "повний комплект"). Це є вимогою правил для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати / ICC Rules for Documentary Credits / (Єдині традиції і практика Міжнародної торгової палати / ICC Uniform Customs and Practice, "UCP" /. ICC публікація номер 500).

Незважаючи на особливу юридичну природу коносамента, він вже зараз часто замінюється електронним документом. Версія правил Інкотермс-1990 року належним чином врахувала це очікуване вдосконалення. Відповідно до статей А.8. термінів паперові документи можуть бути замінені електронними повідомленнями за умови, що сторони домовилися підтримувати зв'язок. Така інформація може передаватися безпосередньо зацікавленій стороні або через третю сторону, що забезпечує додаткові послуги.

Однією з таких послуг, яка з користю може бути надана третьою стороною, є реєстр послідовних власників коносамента. Системи, що надають такі послуги, таких як так звана послуга БОЛЕРО, можуть вимагати подальшого ствердження відповідними юридичними нормами і принципами, як підтверджують це Правила електронних коносаментів 1990 CMI і Статті 16 - 17 UNCITRAL Модельний закон по електронній торгівлі.

В останні роки було досягнуто значного спрощення. Коносаменти часто заміняються непередаваними документами, подібними використовуваним для інших видів транспорту крім морських перевезень. Ці документи називаються "морськими накладними", "контейнерними накладними", "вантажними розписками" або варіантами таких виразів. Непередавані документи цілком придатні для використання, за винятком випадків, коли покупець хоче продати товар у дорозі шляхом передачі паперового документа новому покупцю. Щоб це стало можливим, обов'язково має бути збережений обов'язок продавця надати коносамент відповідно до CFR и CIF. Однак якщо договірні сторони знають, що покупець не планує продажу транзитного товару, вони можуть спеціально домовитися про звільнення продавця від обов'язку надати коносамент, або, в іншому випадку, вони можуть використовувати терміни CPT и CIP, Де немає вимоги про надання коносамента.

Покупець, що сплачує ціну товару відповідно до "C" - терміном, зобов'язаний забезпечити, щоб після одержання оплати розпоряджатися товаром шляхом надання нових вказівок перевізнику. Деякі транспортні документи, використовувані для певних видів транспорту (повітряний, автомобільний або залізничний) пропонують договірним сторонами можливість перешкоджати продавцю у видачі нових вказівок перевізнику шляхом забезпечення покупця окремим оригіналом чи дублікатом накладної. Однак документи, використовувані замість коносаментів в морських перевезеннях, звичайно не містять такої "блокуючої" функції.

Міжнародний Морський Комітет виправив цей недолік вищевказаних документів, ввівши в 1990 році "Єдиних правил морських накладних", які дозволяють сторонам вставити умову "без розпорядження", за яким продавець через надання вказівок перевізнику право розпоряджатися товаром у відношенні доставки товару якій-небудь іншій особі або в інше місце, відмінне від зазначеного в накладній.

Договірні сторони, які бажають мати можливість звернутися до Арбітражного суду Міжнародної торгової палати в разі виникнення розбіжностей між за договором купівлі - продажу, повинні спеціально і чітко домовитися про арбітраж Міжнародної торгової палати у своєму договорі купівлі - продажу або, в разі відсутності єдиного договірного документа, при обміну повідомленнями, що складатиме угоду між ними. Факт включення одного або декількох варіантів Інкотермс у договір чи пов'язане з цим листування сам по собі НЕ утворює домовленості про можливість звернутися до Арбітражного суду.

Кожне з правил «Інкотермс» згруповані в 4 базисні категорії, Кожна з яких має своє чітке спрямування, яке визначається як термін. Кожен термін є абревіатурою, перша буква вказує на точку переходу зобов'язань і ризиків від продавця до покупця.